Никополь

NikopolNews (Говорящий Никополь)

У Марганці є фонтан, на перший погляд, дуже непримітний, і ніби нічого особливого в ньому немає. Але у цього об’єкта цікава історія, про яку NikopolNews дізнався з матеріалу на сайті Марганець туристичний.

Пропонуємо вашій увазі статтю Ольги Забенько. Матеріал називається «Фонтан архітектора Фрідріха Гесса в Марганці - мовчазний свідок дружби німців і українців». 

В центральній частині міста стоїть собі старий фонтан. Багато людей проходять біля нього щодня, не звертаючи особливої уваги. І мало хто здогадується, що це не просто архітектурна прикраса, а символ дружби марганчан з німцями. Цей фонтан приховує дивовижну історію життя німецького архітектора Фрідріха Гесса, що повертає нас в часи Другої світової війни.

Фонтан німецького архітектора Фрідріха Гесса в Марганці

За часів Другої світової війни для відбудови нашого міста використовувалися військовополонені німці. Багато споруд «сталінського» часу в центрі міста зводилось ними. Післявоєнні роки були важкими і для місцевих, а що вже казати про військовополонених! Та саме тут яскраво проявилась вся щирість, гуманізм і людяність українців – населення міста намагалось підтримати, «підгодувати» нещасних німців, ще рік чи два тому – заклятих ворогів, ненависних чужинців! Бо вони – теж люди, і якби не оця підтримка, багатьох з них не побачили б вдома їх рідні!

Одним із таких полонених був пан Фрідріх Гесс, який в період перебування в Марганці з 1945 по 1948 рр. працював у складі будівельної бригади, яка здійснювала облаштування житлових та промислових об’єктів. Але він завжди більше схилявся до зведення цікавих архітектурних об'єктів.

Фрідріх Гесс, німеций архітектор

Перша робота Ф.Гесса для марганчан – це пам'ятник піонерки, який було встановлено перед входом у табір військовополонених. Другою роботою молодого німецького архітектора в Марганці був метальник диска.

А ось наступним творінням і став фонтан з трьох чаш. Він зберігся до сьогоднішнього дня і розташований по вулиці Єдності.

Марганчани старшого покоління пам'ятають також левів біля адмінбудівлі МГЗКа, жабенят, дитячі фігурки, створені за проєктами Ф. Гесса. Ще однією цікавою роботою Фрідріха Гесса стала скульптура українки, яка в одній руці тримала тарілку з фруктами, а в іншій – глечик, з якого текла вода. В 1948 році табір військовополонених було розпущено, але Ф. Гесс залишився закінчити скульптуру українки. Після цього пану Гессу довелося ще працювати в Нікополі і Дніпрі, а вже тоді він повернувся до Німеччини та вивчився на скульптора.

В 1991 році Фрідріх Гесс надіслав листа з Німеччини на марганецький виконком. В ньому він згадував післявоєнні роки, цікавився, як його роботи, та запрошував до себе у гості. З особливими почуттями пан Гесс згадував свого охоронця Олександра Деркача, який фактично ділив з ним свій хліб, адже був голод 1946 - 1947 років.

Як тільки впала «залізна завіса», пан Гесс приїхав особисто подякувати місту Марганцю, вірніше, людям, батьки і діди яких перемогли в тій кривавій війні, але зберегли людське ставлення до переможених. Після першого візиту Фрідріх звернувся до обер-бургомістра Ехінгена та до впливових організацій, які допомогли здійснити солідні гуманітарні акції. Фрідріх Гесс, його родина та друзі стали ініціаторами та активними учасниками надання гуманітарної допомоги марганчанам під час економічної кризи в Україні. Так народились дружні стосунки між містами Марганець і Ехінген.

Делегації з Марганця безліч разів відвідували Німеччину. Населення невеличкого німецького міста багато разів передавали марганчанам ліки й обладнання для лікарні, допомогу дитячим садкам, школам, Червоному Хресту, територіальному центру для самотніх людей похилого віку, дитячому притулку, окремим хворим, будівельним організаціям і ще багато дечого! Скільки разів пан Гесс, його діти, представники громадських організацій, влади і окремі підприємці приїздили до Марганця – не з порожніми руками! А Ехінген гостинно приймав навіть цілий зразковий дитячий вокальний ансамбль «Веселі нотки»! За активного сприяння Ф. Гесса в Марганці в дитячому дошкільному об’єднанні працювала мініпекарня, в будівельному управлінні – бетонозмішувач.

Зустріч в Марганці (зліва направо): Антіпов О.К., Зімненко В.М., пан Гесс з донькою Сабіною, Трубчанінов Ю.О., Деркач О.,«маленький солдат», конвоїр пана Гесса під час полону в Марганці, Герасименко М.Я., Гончаренко О.М., Курило А.Й. і Антоненко А.О.

Пан Гесс в Німеччині заснував будівельну фірму. Він сприяв відвідуванню марганчанами Німеччини і охоче ділився своїми успіхами під час таких зустрічей. Багатьом марганчанам пан Гесс допоміг з роботою в Німеччині та обміном будівельним досвідом.

Засновниками цієї дружби з боку Марганця були Березовський Віктор Іванович (на час першого приїзду пана Гесса – перший секретар міськкому партії), Зімненко Володимир Миколайович, голова міськвиконкому, Курило Анатолій Йосипович – директор керамзитового заводу, з німецької сторони – і сам пан Гесс, і Раймунд Ріммелє, й інші. Пізніше дружні стосунки підтримувала донька пана Гесса - Сабіна Мьорлі. Вона неодноразово відвідувала Марганець та виступала посланцем між двома містами.

В 2001 році родина Гесс була ініціатором акції допомоги дітей міста Кірхен дітям Марганця, яка називалася "Діти - дітям". А діти міста Ехінген також провели акцію "Діти допомагають дітям", вони зібрали і передали на допомогу маленьким марганчанам дві тисячі доларів.

В 2001 році пан Гесс побудував точнісінько такий самий фонтан з чашами, який створив у Марганці в період післявоєнної відбудови міста, в Німеччині, в своєму рідному місті – Ехінгені. На відкриття цього фонтану до Німеччини було запрошено марганецький дитячий зразковий вокально-фольклорний ансамбль «Веселі нотки», пан Гесс повністю профінансував їхню подорож.

Фонтан Фрідріха Гесса в Німеччині

Фрідріх Гесс згадував, що під час полону один солдат, що наглядав за ним, подарував йому горстку української землі. Багато років пан Гесс зберігав цю землю як найцінніший подарунок. В 2008 році Фрідріх Гесс помер, діти та онуки поклали цю землю в його могилу. Так, навіть після смерті Фрідріх Гесс залишився пов’язаний з любимою Україною.

Сьогодні в Марганці фонтан, створений німецьким архітектором Ф. Гессем, стоїть собі тихенько по вулиці Єдності, він - символ дружби та взаємодопомоги двох народів. І мало хто згадує про дивовижну історію любові колишнього полоненого німця до Марганця і України. Про те, як полонений архітектор за кілька років роботи в Марганці на все своє життя закохався в наше місто та країну. Чому ж ми, народжені і мешкаючі тут, не вміємо цінувати своє місто, не доглядаємо його! Фонтан потребує реставрації. В 2017 році на конкурс проєктів «Громадський бюджет» було подано проєкт по реставрації цього фонтану. Але, на жаль, марганчани не підтримали його необхідною кількістю голосів, щоб реалізувати цей проєкт.

Джерела, використані при підготовці матеріалу:

Антоненко А. Рідне місто моє / Анатолій Антоненко. - Нікополь: Принтхаус "Римм", 2015. - 176 с.

Димашок В.Продовжуючи справу батька/ Вікторія Димашок // Шахтар Марганця. - 2011. - 24 листопада. - С.3.

Памяти друга/ Е. И. Бородкина, А.А.Антоненко, Т.В.Колепко, В.Н.Зимненко, Ю.А.Трубчанинов и др.// Шахтар Марганця. - 2008. - 30 травня. - С. 9.

Рагутська К. Марганець – Ехінген, дружба - назавжди/ К. Рагутська// Шахтар Марганця. - 2003. – 10 жовтня. - С. 1 – 2.

"В Марганці я отримала більше, ніж привезла"// Шахтар Марганця. - 2001. - 22 вересня.

Жданова, Д. Забота преодолеет боль/ Дарья Жданова//Шахтар Марганця. - ?.

Раніше ми повідомляли: Скандал в Марганце: Родителей вынуждают закончить ремонт школы, иначе она не откроется