Никополь

Никополь-АРТ

Випуск 2020  особливий для всіх,  а ще більш - для особливої учениці. У «сонячної дівчинки» з міста Покров Лізи Халявченко здобуття мистецької освіти  ознаменувалося музичною перемогою. Про це "Нікополь-арт" дізнався на сайті Покровської міської ради.
І місце в Міжнародному дистанційному конкурсі «Веселкова мрія»  вкотре підтвердило, що велике бажання і наполеглива праця  руйнують стереотипи.
За  карантинний період це третя перемога юної піаністки.  У березні  Ліза здобула І місце у Міжнародному фестивалі «Кришталева хвиля», друге у конкурсі «Квітнева зірочка».
А почалося все, коли п’ятирічна дівчинка самостійно прийшла до Школи мистецтв. Про своє бажання бути там пояснила схвильованим батькам, які нарешті знайшли її. Тоді поняття інклюзії тільки входило в наше життя, навчати музиці дитину з зайвою хромосомою здавалося фантастикою. 



Викладач Школи мистецтв Олена Семенуха стала першою, хто спробував це зробити в Україні, і в неї вийшло. Унікальна методика народилася на основі казок і невдовзі дала гарний результат. Звичайно ж, не обійшлося без терплячості, наполегливості та бажання самої дівчинки, батьків та педагогів. Відтоді Олена Вікторівна поруч з дівчинкою, чий приклад надихає і дарує надію багатьом родинам з усієї України, де ростуть сонячні діти. 

У 2013 році наша Ліза стала відомою, виконавши в чотири руки з викладачем кілька п’єс на благодійному концерті голандського оркестру Jostiband – найбільшого у світі музичного колективу, в якому грають люди з синдромом Дауна. 



Наступного року у Будапешті на міжнародному фестивалі «Золота осінь» юна піаністка виступила нарівні з іншими дітьми і здобула срібну нагороду. Далі – Гран-прі Міжнародного фестивалю «Зоряні мости» у болгарському місті Ахелой, дистанційно ІІ премія Міжнародного фестивалю у Франції Rendez-vous a Paris та інші. 
Історія Лізи Халявченко стала однією з 18-ти на Міжнародній виставці шведського фотографа «Рівнодоступність. Жити гідно всупереч долі». Вона розповідає про особливих людей, які знайшли в собі сили розвиватися і долати власні перешкоди, та привертає увагу до проблем з якими вони стикаються. 
Попри те, що за останнє десятиліття відбулися дійсно революційні зміни у ставленні суспільства до дітей з ментальними особливостями, з’вилася  можливість здобуття інклюзивної освіти, позашкільної - питання подальшої реалізації залишається відкритим. 

Перейшовши у статус дорослого, їх ніде особливо не чекають. На сьогодні в Україні мають роботу не більше сотні людей із синдромом Дауна. Переважно це не державний сектор, а робочі місця, які створили їхні батьки або соціальні підприємці. Тоді ж як у Європі кожен четвертий має офіційну роботу. Серед «людей сонця» є відомі актори, спортсмени, музиканти, здобувачі вищої освіти. У них добре виходить працювати з рослинами, тваринами. Через те, що від природи наділені рідкісним даром – непідробною добротою, нездатністю відповідати злом на зло, їх залучають до спілкування з людьми, які потребують психологічної допомоги, асистентами вихователів. 




У нашій країні поки що не вибудувана повноцінна система, яка б дозволяла вже дорослим людям з ментальними особливостями інтегруватися у трудове та суспільне життя. Ситуація динамічна, але саме зараз повнолітній Лізі й усім, кому випало мати зайву хромосому, залишається сподіватися лише на людей, які готові взяти на себе соціальну відповідальність. Дуже хочеться, аби в Лізи все склалося, і та щоденна колосальна праця над собою дала гарні плоди. 

Поки питання працевлаштування відкрите, вона не залишається без підтримки рідного міста. 

Ліза отримала знання у СЗШ №9, в одній зі шкіл міста, де створені умови для інклюзивної освіти. Минулого року у міській Школі мистецтв вона отримала диплом по класу образотворчого мистецтва. По завершенню карантину матиме в руках диплом і по класу фортепіано, але улюблений заклад не стане для неї колишнім. За словами директора Дитячої школи мистецтв Ганни Доценко, Ліза й надалі зможе відвідувати заняття, бо всі розуміють, наскільки їй це важливо. 

Відкриті для неї двері і Будинку творчості дітей та юнацтва, де в художній студії з нею займається керівник закладу Ніна Якимова. Ліза навіть допомагала викладачу проводити майстер-класи. 


Сподіваємося, що хороших людей у її житті побільшає і мрії «сонячної дівчинки» здійсняться. Чекаємо гарних новин. 



Валентина Макіда
Источник: Никополь-АРТ